Як додати сервер MCP до Claude Code

Додавання віддаленого сервера через HTTP

Віддалений сервер - це URL. Claude Code спілкується з ним по streamable HTTP, тож уся реєстрація вкладається в один рядок:

claude mcp add --transport http hosttracker https://mcp.host-tracker.com/mcp

Перший аргумент після транспорту - це ім'я, яке ви побачите в /mcp і в назвах інструментів; другий - точка доступу. Серверам, що автентифікують через OAuth, у командному рядку більше нічого не потрібно: коли ви вперше відкриваєте /mcp і обираєте сервер, Claude Code сам відкриває браузер для входу й підтвердження доступу, а потім зберігає отриманий токен і сам оновлює його. Починаючи з Claude Code 2.1.186 вхід можна також виконати без інтерактивної сесії, командою claude mcp login hosttracker, а на машині без браузера додайте --no-browser, щоб отримати URL, який можна вставити деінде.

Сервери, що замість цього очікують статичний токен, приймають його як заголовок:

claude mcp add --transport http secure-api https://api.example.com/mcp --header "Authorization: Bearer YOUR_TOKEN"

Кілька старіших серверів усе ще говорять транспортом SSE. Він застарілий на користь HTTP, і, починаючи з Claude Code 2.1.265, --transport http спершу пробує HTTP і відкочується до SSE, якщо сервер відмовляє, тож --transport sse тепер потрібен рідко.

Додавання локального сервера

Локальний сервер - це програма, яку Claude Code запускає сам і спілкується з нею через стандартні потоки вводу й виводу. Розмістіть її команду й аргументи після подвійного дефіса, щоб власні прапорці Claude Code не плуталися з прапорцями сервера:

claude mcp add filesystem -- npx -y @modelcontextprotocol/server-filesystem ~/projects

Змінні середовища, потрібні серверу, передаються через --env (коротка форма -e), повторюваний для кожної змінної. Один задокументований нюанс: парсер опцій читає все, що йде після --env KEY=value, як іще одну пару, тож не ставте ім'я сервера одразу після нього; розмістіть між ними ще одну опцію або поставте --env перед --transport:

claude mcp add --env AIRTABLE_API_KEY=YOUR_KEY --transport stdio airtable -- npx -y airtable-mcp-server

Якщо конфігурація сервера у вас уже є у форматі JSON, наприклад із його README, claude mcp add-json <name> '<json>' приймає її як є, включно з type, command, args і env.

Вибір області: цей проєкт, команда чи всюди

За замовчуванням сервер додається в локальну область, тобто лише для цього проєкту і зберігається у вашому власному ~/.claude.json. Існують ще дві області:

• --scope project записує запис у файл .mcp.json у корені репозиторію. Закомітьте його - і кожен співавтор отримає той самий сервер; Claude Code попросить кожного схвалити його при першому використанні.
• --scope user робить сервер доступним у кожному проєкті на вашій машині, залишаючись приватним саме для вас.

Коли те саме ім'я існує в кількох областях, локальна перемагає проєктну, а проєктна - користувацьку. Весь запис береться з переможної області; поля ніколи не змішуються між областями. Розумний поділ - --scope user для сервісів, прив'язаних до вашого власного акаунта, як-от сервер моніторингу чи тікетів, і --scope project для інструментів, які має розділяти вся команда.

Перевірка, що все працює

Виконайте claude mcp list поза сесією. Кожен сервер виводить один із кількох статусів: connected (підключено), needs authentication (потрібна автентифікація), failed to connect (не вдалося підключитися, з доданим кодом HTTP чи помилкою починаючи з версії 2.1.219), pending approval для несхваленого проєктного сервера, чи disabled для цього проєкту. Усередині сесії /mcp показує ті самі сервери з кількістю їхніх інструментів, дозволяє почати вхід для того, кому він потрібен, очистити його автентифікацію чи вимкнути його для поточного проєкту без видалення.

Швидкий функціональний тест - це запит, на який може відповісти лише сервер. Коли сервер HostTracker підключено, запитайте "які з моїх моніторів зараз лежать?" чи "запусти HTTP-перевірку example.com із трьох локацій"; асистент має викликати інструмент, названий на честь сервера, і навести результат, якого не міг би знати сам. Якщо нічого не відбувається, причина зазвичай у списку інструментів: /mcp показує нуль інструментів для сервера, що підключився, але не пройшов авторизацію.

Видалення, перегляд і імпорт

claude mcp get <name> виводить повну конфігурацію й область одного сервера. claude mcp remove <name> видаляє його разом із будь-якими збереженими токенами OAuth. Якщо ви спершу налаштували сервери в Claude Desktop, claude mcp add-from-claude-desktop імпортує їх інтерактивно; це працює на macOS і у Windows Subsystem for Linux, але не на нативному Windows чи нативному Linux, і пропускає сервер Desktop, ім'я якого містить символи, недопустимі в Claude Code (лише літери, цифри, дефіси й підкреслення).

Сервер моніторингу як перший тест

Сервіс моніторингу - хороший перший сервер для підключення, бо результат виклику інструмента одразу можна перевірити: асистент каже, що сайт працює, і ви можете відкрити його самі. Сервер HostTracker не потребує локальної установки, автентифікує через OAuth у браузері й надає миттєві перевірки з 300 і більше локацій, а також монітори, інциденти, вікна обслуговування і сторінки статусу вашого акаунта, тож "чи працює production?" отримує відповідь із реальних контрольних точок, а не з навчальних даних. Суміжний посібник про конфігурацію .mcp.json та усунення несправностей описує формат файлу, змінні середовища і збої, що трапляються на практиці.