ШІ-асистент, такий як Claude Code чи Claude Desktop, може діяти у ваших системах лише через інструменти, які йому надали, і Model Context Protocol (MCP) - це стандартний спосіб надати йому ці інструменти: сервер публікує фіксований список дій, асистент читає цей список, обирає ту, що підходить під запит, викликає її та читає структурований результат. Посібники цього розділу показують, як зареєструвати сервер у кожному клієнті Claude, де зберігається конфігурація і як перевірити, що з'єднання справді працює.
Існує два типи серверів. Локальний сервер - це програма, яку клієнт запускає на вашій машині і з якою спілкується через стандартний ввід і вивід; вона може читати файли, виконувати запит до бази даних чи викликати внутрішній API. Віддалений сервер - це URL, з яким клієнт спілкується по HTTP; зазвичай він автентифікує вас через OAuth у браузері або через токен, який ви вставляєте один раз. Команди й шляхи до файлів різняться між Claude Code (інструментом командного рядка) і Claude Desktop (застосунком для чату), а також між локальним і віддаленим сервером, тому кожна комбінація має тут свій окремий посібник.
HostTracker публікує віддалений MCP-сервер на mcp.host-tracker.com, який надає 65 інструментів моніторингу через той самий REST API, що використовує вебзастосунок, тож асистент може запустити перевірку наживо з понад 300 локацій, показати список недоступних сайтів, призупинити монітор чи опублікувати оновлення на сторінці статусу просто з розмови. Це зручний перший сервер для підключення, бо він не потребує локального встановлення і одразу дає видимий результат. Список інструментів і обсяги доступу дивіться на сторінці MCP-сервера.